Олег Бєлоколос
експерт Фонду "Майдан Закордонних Справ"
Від того, хто краще був готовий, залежить те, які політичні наслідки матиме ця криза.
“Те, що Росія хотіла зробити — у принципі, вона зробила. А зараз - ставитиме питання на засіданні Радбезу ООН щодо нібито порушення Україною “її”, тобто, “російських” територіальних вод. А ми ставитимемо питання захоплення Росією наших територіальних вод. І така «дискусія» найближчим часом навряд чи призведе до чогось конструктивного. Водночас, не можна було не розуміти, що колізія, створена російською анексією Криму - це рушниця, яка рано чи пізно вистрілить. Тим більше, що ця рушниця навіть і не висіла на стіні, а вже була зведена і прямо направлена зрозуміло в кого. Рано чи пізно все це мало трапитися. І зараз лише питання у тому – хто краще був готовий, і які політичні наслідки матиме ця криза.
Стосовно нових антиросійських санкцій. З однієї сторони Україна у виграші – відповідальність за події з точки зору права однозначно покладається на РФ. Якщо в Брюсселі минулого тижня обговорювали ситуацію навколо небажання Італії підтримувати посилення санкцій щодо РФ, то зараз це питання стане неактуальним. Щодо США, то Росія для них вже давно стала “хлопчиком для биття”, якого били, б’ють і битимуть далі. Але! Водночас я б не аплодував чудовій спецоперації української сторони по посиленню антиросійських санкцій. Впевнений, що у всіх провідних МЗС країн світу відповідальні за регіон шукають відповідь на запитання – для чого було потрібно направляти воєнні кораблі через акваторію, яка де-факто контролюється державою-агресором? Ризики агресивної реакції з боку РФ легко прогнозовані, тому іти на них – це або не розуміти об’єктивної ситуації і підставляти власних воєнних, або свідомо підвищувати ставки у протистоянні з РФ з якихось відомих лише вищому українському воєнно-політичному керівництву причин. Який у них був план, мізкують зараз європейські і американські дипломати. І чи був він взагалі? Відсутність пояснення з української сторони, якому можна вірити, не менш важливе, ніж правова інтерпретація, яка переважно на нашу користь. З росіянами все ясно – після отруєння в Солсбері на Заході не залишилось якихось ілюзій щодо них. Але українці – не росіяни, вони мали б враховувати, з ким вони мають справу. Якщо не буде надано і партнерам, і спостерігачам зрозумілої інтерпретації цілей і планів українських воєнних, це не гратиме на користь сприйняття України як прогнозованого партнера.
Коротко про дипвідносини. Вважаю, що зараз у нас не настільки чітка позиція, як ото - під час анексії Криму у 2014 році. Тоді це потрібно було робити. Сьогодні ж цей крок нічого не вирішить, ефективність його дорівнюватиме “нулю”, ба більше, цей крок може ускладнити подальше розв’язання конфлікту”.
Джерело: УКРІНФОРМ
